ТРИСЛАВ - Етнічні засади будови суспільства

Головна статті
ТРИСЛАВ
Етнічні засади будови суспільства
Етнічні засади будови українського суспільства
Ключові поняття до розробки засад державної конституції
Конституційні засади будови і функціонування держави. Загальні положення і українські особливості
Загальна схема будови і функціонування держави
В цілому суспільство ділиться на чотири класи
Інтелектуально-духовний парламент
Самовідтворення етносу і держави
Всі сторінки

maydan_2

2. Етнічні засади будови суспільства

1. Етнос – це сукупність людей, що має одне й теж джерело існування, говорить однією мовою, дотримується одних і тих же правил, норм і законів моралі й етики, має один і той же світогляд (у тому числі релігію, як частину цього світогляду), належить до одного генетичного дерева, має власні географічну (фізичну) і інформаційно-духовну території (або власну територію життєдіяльності) і має виконати призначену задачу (задачі) в розвитку планетарного суспільства.

2. По відношенню до джерела споживання етноси діляться на етноси-збирачі, кочові і виробничі. Етноси-і живуть завдяки „збиранню" природних дарів для власного вживання, продажу та обміну (до таких етносів належать деякі арабські, а також,в значній мірі, суперросійський етнос, що формується із розмитих історією угрофінських і тюркських етносів).

Етноси-збирачі мають власну географічну територію, захищають її і люблять любов'ю споживача.

До кочових відносяться етноси, джерелом існування яких є не територіальна частина планети, а рухома частина біосфери: тварини, птахи, риба і люди (як біологічні істоти). По відношенню до людського суспільства це етноси-паразити, що виконують, в деякій мірі, і позитивну роль хижаків, завдяки яким гинуть менш пристосовані і «хворі» члени суспільства і виживають більш сильні, більш пристосовані.

До виробничих слід віднести аграрні і промислові, або етноси, що створюють і підтримують свою територію життєдіяльності власними руками і власним розумом. До таких етносів необхідно віднести слов'янські, романо-германські, в значній мірі деякі ірано-кавказькі, більшість тайських.

3. Етнічні задачі і функції визначаються інваріантами, тими особливими характерними рисами, що необхідні для досягнення мети і що не змінюються впродовж існування етносу, тобто часу виконання цільової для цього етносу задачі. Якщо етнос виконав свої задачі, або втратив можливості виконання покладених на нього функцій (внаслідок суспільних хвороб, захоплення чи руйнації його джерела і території життєдіяльності), то він або перебудовується, або гине. Етнічні інваріанти відображаються етнічними символами.

4. В залежності від джерела існування і задач, що стоять перед етносом, етнос формує, розвиває, захоплює необхідний для цього простір життєдіяльності, до якого, перш за все, відносяться фізичний і інформаційно-духовний простори (зауваження: зважаючи на багаторівневу будову людини, для функціонування і розвитку кожної складової необхідно мати відповідний простір життєдіяльності).

5. Духовно-інформаційний простір етносу забезпечується мовою, як засобом спілкування і інструментом рішення етнічних задач, етнічним міфом, як засобом і основою формування етнічно орієнтованого підростаючого покоління, та етнічним середовищем.

6. Державно-інформаційний простір етносу сприймається як його світогляд, формальною стороною якого в багатьох випадках виступає релігія, що сповідується членами етносу і церква як формалізуюча структура релігії.

7. Основою етнічних взаємовідносин у суспільстві є етнічний морально-етичний кодекс, який слід розглядати як ядро етнічної конституції. Морально-етичний кодекс будується на поняттях етнічно-ідеальної (суспільно-ідеальної) та духовно-ідеальної людини (на відміну від біологічно-ідеальної істоти, побудованій на власному «его»). У відповідності до МЕК розглядаються права і обов'язки людини в етнічній спільноті за принципами золотого перетину, а саме: 0,618 діяльності людини має бути спрямоване на життєзабезпечення сім'ї, Роду, етносу і 0,372 – на своє власне життєзабезпечення, та на досягнення доленосної мети (дивитись МЕК у додатку).

8. Як єдине ціле етнос може існувати і функціонувати завдяки етнічним нормам (правилам, законам) по відношенню до людини (мораль) і у відношеннях між людьми-членами етносу (етика). Етнічні норми не мають жорстких границь (на зразок державних законів) і сприймаються у вигляді морально-етичного кодексу етносу.

9. Не існує етносу без етнічного міфу. Кожен член етносу має знати, поважати і передавати підростаючому поколінню складові етнічного міфу: казки, легенди, історії та розповіді про їх дійових осіб: мудреців, богатирів, учителів, берегинь, святих і пророків етносу. Етнічний міф має бути повним і включати в себе історію етносу та діяння творців етносу, говорити про інваріантні риси етносу і його призначення. Втрачені складові мають бути відтворені в повному обсязі.

10. До етнічного міфу відносяться історія, міфи і легенди, а також ті члени етносу, які зробили свій внесок в його захист і розбудову (вчені, пророки, святі, вчителі, мудреці, вожді-менеджери, богатирі-воїни і рятівники, берегині і т.д.), а саме те, що складає основу етнічного виховання.

11. За відсутності необхідних складових етнічного міфу, вони або створюються штучно, або шляхом «перефарбування» подібних із міфів інших народів (перш за все це відноситься до більшості світових релігій, а також багатьох державних утворень, що в основу власного міфу кладуть етнічні міфи інших народів: наприклад, міф Росії побудований на міфі Київської Русі, або України).

12. Етнічний морально-етичний кодекс формується на основі джерела існування фізичної території життєдіяльності, етнічних варіантів і є частиною його духовно-інформаційного простору життєдіяльності. Зі зміною складових, що впливають на формування морально-етичного кодексу, змінюються окремі складові і морально-етичного кодексу.

Примітка. У спартанців нежиттєздатних дітей скидали із скелі, японці і народи майя відвозили своїх хворих і старих батьків з піснями і танцями на кладовище на голодну смерть, ескімоси (самоїди) мали з'їдати своїх померлих родичів, щоб вижити в умовах суворої півночі. Що морально-етичне в одного етносу – аморальне у іншого.

13. За морально-етичним кодексом наглядають священики, старійшини, етнічно-свідомі члени суспільства, при цьому формалізуючу роль відіграє релігія і церква (як її формально-складова частина). На сучасному етапі роль етнічного центру має відігравати Етнічна Рада (етнічний парламент), що стоїть над державним парламентом і контролює його діяльність.

14. Показником етнічно-цивілізаційного поступу є культура, або взаємовідповідність матеріальних, інтелектуальних і духовних взаємовідносин в суспільстві і між суспільством та оточуючим природним середовищем під гаслом не тільки «не нашкодити», але й зробити все можливе для розвитку і збагачення живого розумного Всесвіту. Взаємовідповідність базується на гармонії, на взаємодоповненні, на взаємоузгодженності. Найбільш яскравими виразниками гармонії є мова, пісня, природна ландшафтна архітектура, художнє мистецтво, що мають знаходитись під повсякчасною пильною увагою, як передумова перспективи розвитку етносу.

15. Для позитивного розвитку етносу в Україні необхідно відновити, розбудувати і підтримувати відповідне етнічне середовище. Артефакти етнічного характеру мають займати не менше 2/3 етнічного простору життєдіяльності, а саме: в пісні і музиці, в культурі, архітектурі, літературі, в освіті, в культових і ритуальних речах, в усьому, що визначає цивілізаційно-етнічний рівень розвитку етносу.

16. В залежності від призначення етносу, джерела його існування та території життєдіяльності дається і розвивається етнічна мова, як інструмент реалізації суспільно-планетарних задач та можливостей його нормального функціонування. Мова є одним із інваріантів існування етносу. Втрата мови в багатьох випадках веде до неможливості виконати етнічні функції і вирішити етнічні задачі (втрата мови не відіграє вирішального значення для етносів-збирачів і кочових етносів, або етносів-пристосовувачів і етносів-хижаків).

17. Існування етносу неможливе без самовідтворення, що, в свою чергу, неможливе без підтримки родової гілки, міцної сім'ї і народження дітей.

18. Найважливішим життєутворюючим елементом етносу є сім'я. Руйнація сім'ї призводить до руйнації і загибелі етносу. Важливими елементами міцності сім'ї є піклування про дітей, як майбутнє Роду, пам'ятаючи про те, що людина у своєму космічному сходженні приходить на Землю багато разів і що кращим інструментом для вирішення земних задач є генетично-спадкове тіло Родової гілки. Щоб людина повернулась на Землю, вона повинна мати дітей, а діти онуків. Без дітей «засихає» Родова гілка і подальший Шлях Сходження для людини стає проблематичним.

19. Тим, хто створює сім'ю, хто думає про майбутнє і планує його, необхідно пам'ятати і притримуватись наступних правил:

- які батьки, такі і діти (закони євгеніки);

- цнотливості (хто зрадив один раз сім'ю, той зрадить і вдруге);

- телегонії, згідно з яким перший статевий контакт призводить до перебудови всіх функцій жіночого організму, в результаті чого жіночий організм і майбутнє потомство несуть на собі риси і особливості першого партнера;

- із вступом в шлюб закінчується «я» і в подальшому має бути лише «ми», наша сім'я, наші діти;

- необхідно також пам'ятати, що за батьківські гріхи розплачуються діти по четверте покоління;

- і, головне, без сім'ї у людини немає майбутнього, а у етносу – без дитинства і його виховання.

20. Кожна сім'я повинна в межах території життєдіяльності етносу забезпечуватись власною територією життєдіяльності, без якої неможливе нормальне функціонування сім'ї, народження і виховання дітей. Територія життєдіяльності сім'я має включати не лише матеріальну, а й інтелектуально-творчу та духовну «території».

21. Етнічне виховання неможливе без етнічного середовища, до якого, окрім географічного, входить все створене етносом на даний час, а саме: мова і пісня, культура, мистецтво, архітектура, література, науково-освітній рівень, етнічні культові і ритуальні речі, все те, що в цілому визначається як цивілізаційно-етнічний рівень розвитку.

22. Кожен етнос формується і розвивається за загальними законами і принципами будови етносів. Для того, щоб етнос був стійким, життєздатним, зростав і розвивався, міг вирішити етнічні задачі, необхідно піклуватись і захищати всіма можливими засобами джерело і територію (простір) життєдіяльності. Втрата хоча б одної із етнічних складових в більшості випадків призводить до руйнації і загибелі етносу, або ж до звуження і зменшення можливостей досягнення позитивного результату в вирішенні етнічних задач.

23. Етнічний парламент має слідкувати за дотриманням членами етносу норм і принципів етнічної конституції. Етнічна конституція – це морально-етичний механізм підтримки, керування і розвитку етносу, що розбудовує її територію в ІД просторі, і формалізує обов'язки і можливості впливу членів етносу на стан, розвиток і майбутнє етносу.

24. Девізом кожного етносу мають бути принципи:

- що корисно для етносу (але не шкодить людству і планеті в цілому) заохочується, що приносить шкоду і руйнує його – карається;

- поважай всі етноси, кожну людину, але ніколи не давай йому сідати на твою «шию» і паразитувати на тобі.

25. Територіально і функціонально етнос формалізується як державне утворення, що вирішує тактичні, сьогоденні проблеми його життєдіяльності. Державне утворення функціонує на основі державного устрою і державної конституції, що формалізує місце людини в державі, її права і обов'язки і її індивідуальний простір життєдіяльності (право власності).