ТРИСЛАВ - Етнічні засади будови українського суспільства

Головна статті
ТРИСЛАВ
Етнічні засади будови суспільства
Етнічні засади будови українського суспільства
Ключові поняття до розробки засад державної конституції
Конституційні засади будови і функціонування держави. Загальні положення і українські особливості
Загальна схема будови і функціонування держави
В цілому суспільство ділиться на чотири класи
Інтелектуально-духовний парламент
Самовідтворення етносу і держави
Всі сторінки

ukraina_2

Етнічні засади будови українського суспільства

1.. Український етнос за джерелом існування є виробничим, промислово-аграрним. Оскільки час існування етносу залежить від незмінності джерела існування та від часу вирішення задач етносу, то час народження українського етносу необхідно віднести до початку землеробства в басейнах рік, що впадають в Чорне (Руське) море, або до VII-IX тисячоліття до н.е., час розквіту Трипільської культури.

2. Основоутворюючим для України, як держави, є український етнос, відомий із історії під назвами Аратта, Оріяна, Трипілля, Кімерія, Сарматія, Скіфія, Антія, Русь. Зважаючи на те, що тривалість існування етносу залежить від часу існування і функціонування джерела живлення і задач, що має вирішити етнос в еволюції планетарного суспільства, а також, враховуючи те, що з часів Трипілля ми були і залишаємось землеробним, виробничим етносом, маємо всі підстави говорити, що починаючи з VII-IX тис. д. н. е. український етнос був і залишається корінним державоутворюючим етносом.

3. Територіально помешкання українців знаходиться в басейнах Дону і Дінця, Дніпра з притоками, Південного Бугу, Дністра і пониззя Дунаю. Території розселення українців, як генетичної спільноти, включають в себе окрім нинішньої території Кубань, Дон, Воронезьку і Білгородську області Росії, частково Курську, Брянську, Гомельську, а також Холмщину і Підляща в Польщі, Придністровя в Молдавії. Перші за часів Радянського Союзу насильно включені в склад Російської федерації в 1922 році, а Холмщина і Підляща передані Сталіним до складу Польщі (після другої світової війни), так само, як Придністровя до складу Молдови.

4. В залежності від географічно-кліматичних умов та умов життєдіяльності Україна ділиться на Волинь, Полісся, Слобожанщину, Таврію, Подніпров'я, Поділля, Закарпаття, Гуцульщину, Прикарпаття.

Кожному з цих районів притаманні свої особливості і відмінності, що в цілому мають не роз'єднувати, а об'єднувати і збагачувати етнос.

5. Місце в планетарній спільноті і планетарне призначення українського етносу визначаються його особливими, інваріантними рисами:

- космічністю мислення і творчості в ракетно-космічній галузі, в філософії, в науці;

- гармонійністю мислення і творчості, що виражається перш за все в мові: якою мовою говоримо, такою і думаємо, такі і результати творчості;

- функціональною універсальністю (українці майстри на всі руки);

- незалежністю в думках і справах (індивідуально-незалежна, хуторська свідомість)

- природною допитливістю, пошуком нового, незвіданого, освоєнням нових територій (не лише географічних, а й духовних і інтелектуальних);

вчительством.

6. Інваріантам буття українського етносу відповідає космічно-етнічна символіка, до якої відносяться:

- Триглав (Трисил), як єдність фізичного, інтелектуального і духовного аспектів буття Всесвіту, Всевишнього, людини. Троє в одному і одно, що об'єднує троє;

- жовто-блакитний (золото-блакитний) стяг, як символ двох стихій: сонячного проміння і води, що народжують життя у Всесвіті;

- орійський хрест з сонцем на перехресті, як символ поєднання духу і розуму через зірки і посіву життя у Всесвіті.

- зірка Велеса, як символ посіву життя на Землі;

- сварга (свастя), як символ Сонця, життя, еволюції;

- Коло Сварока із 12 зірочок-періодів року Сварока, як символ Кола Буття;

- сніп з перевеслом (Дідух), як закон єдності і єднання етносу;

- вінок життя із 12 квіток і 12 стрічок Шляху Даного (Живи) людини, етносу, людського суспільства (більш детально див. додаток).

7. Космічність, універсальність, автономність, освоєння нового вчительство являються передумовою виходу людства в космічній простір і його освоєння. Указані інваріанти свідчать про космічне призначення українського етносу і про те, що на шляху вирішення задач освоєння космосу український етнос знаходиться лише на початковій стадії

8 Для забезпечення життєдіяльності етносу необхідно, в першу чергу, встановити і розбудувати його інформаційно-духовну складову. Простір життєдіяльності етносу має захищатись і жорстко контролюватись як членами етносу, так і державою

. До простору життєдіяльності українського етносу окрім географічної території відноситься інформаційно-духовний етнічний простір. На даний час значна частина інформаційного простору України контролюється російськими засобами інформації і, в деякій мірі, засобами інформації США та Ізраїлю. Духовний простір майже повністю захоплений і контролюється Московською православною церквою, що є відгалуженням іудейсько-християнського світогляду, безліччю сект різного, не національного спрямування, західно-голлівудською фізіологічно-руйнівною культурою, музикою, мистецтвом. Втрата більшої частини інформаційно-духовного простору призводить до небезпечних наслідків, аж до руйнації і відмирання етносу.

9. До духовно-інформаційного простору відносяться, в першу чергу, світогляд, віра і релігія. Відичний світогляд українського етносу один із найдавніших і найбільш відповідаючих сучасним науковим поглядам на оточуючий людину Всесвіт. На жаль, після насильницького хрещення Русі наші батьки втратили значну частину цього світогляду, перейшовши на більш спрощений православно-християнський. Заміна відичного світогляду на відгалуження світогляду іудейського, а саме на православно-християнський, призвела до втрати в цьому питанні своєї ідентичності і зробила нас додатком до духовного простору єврейського народу. Для відновлення етнічної ідентичності маємо повернутись до «відичного світогляду» і, відповідно, до Відичної віри і Відичної церкви,як основоположниць усіх нинішніх світових релігій. (дивитись книги «Вість» і «Русь»)

10. До духовно-інформаційного простору етносу відноситься також морально-етичний кодекс (МЕК). МЕК українського етносу має включати в себе найважливіші державні аспекти та аспекти планетарного суспільства, а також ті правила і норми, що можуть бути передумовою розвитку етносу і виконання задач, що стоять перед ним (варіант МЕК ХХІ сторіччя пропонується в Додатку).

11. Інструментами реалізації суспільно-планетарних задач українського етносу є українська мова. Втрата етносом мови веде до втрати етнічної індетифікації і унеможливлює виконання етнічних задач. Етнос (і держава) має захищати і розвивати мову, слідкувати за тим, щоб число носіїв мови не зменшилось до критичного порогу (не менше 3/5 (2/3) від населення країни).

12. У своєму розвитку етнос може порівнюватись з деревом. Етнічне дерево України має назву Рід. Інтелектуально-духовна надбудова Роду (Міф) виконує роль народотворення і носить назву Творця народу або деміурга (грецьке). Ядром етносу є носії і творці його Міфу. Із носіїв-творців Міфу етносу створюється «віче» або «духовний парламент», що обирається всіма представниками етносу в режимі відкрито-закритого голосування.

13. Призначення етнічного міфу в становленні і розвитку самосвідомості етносу, в глибинному розумінні інваріантів етносу, в їх збереженні і розвитку, як передумові успішного виконання етнічної задачі в розвитку планетарного суспільства. Задача етносу і держави як інструменту етносу, у вихованні підростаючого покоління в дусі становлення і розвитку етносу, перш за все в інтелектуально-духовній сфері, запобігаючи його хворобам, збоченням, розтлінню, руйнації. Маємо пам'ятати, що „розділене царство" не устоїть: або зруйнується, або стане «ґрунтом» для „розростання" конкурентів. Не давайте ділити Україну на «схід» і на «захід», на «москалів і націоналістів», на «місто» і «село». Завжди маємо пам'ятати: ми клітинки єдиного етнічного дерева і доля етносу – це особиста доля кожного з нас.

14. Розвиток етносу неможливий без самовідтворення етносу: без народження дітей, їх освіти і виховання, а тому етнічна самосвідомість має сформуватись за пріоритетністю сім'ї, материнства і дитинства в житті суспільства. Виховання маленького українця має будуватись у відповідності до Шляху Даного, Шляху Очищення і Шляху Праві, з огляду на етнічне служіння (лицарство).

15. Етнічне виховання включає в себе етнічні права і обов'язки, виховання у відповідності з Шляхом Праві, Шляхом Даним і Шляхом Очищення, етнічним служінням (лицарством).

16. Процес виховання майбутнього українського етносу має будуватися на:

- вірі в космічне призначення і космічні задачі етносу;

- на знанні і розумінні принципів будови Всесвіту і людського суспільства;

- на творчій думці і творчій діяльності, на вихованні непересічних особистостей;

- на безперервній праці тіла, розуму й душі, на шляху рішення етнічних задач і задач людства в цілому;

- на морально-етичному кодексі і, перш за все, на принципі «не нашкодити», «віддати більше ніж береш», на екології не тільки навколишнього середовища, а й на екології розуму і душі, пам'ятаючи, що «пустелі земній передує пустеля душі»;

- на взаємоповазі поколінь і, перш за все, дітей до батьків;

- на розумінні різниці між поняттями «хочу», «можу» і «треба» та на їх поєднанні у вирішенні задач особистих і етнічних;

- на розумінні того, що насолоди, перш за все фізіологічні, тваринні, є першими чинниками руйнації не лише особистості, а й етносу. Не душа має обслуговувати тіло, а тіло є інструментом душі. Пам'ятаймо: перепони на Шляху Сходження мають «не мішати», а бути «інструментом» інтелектуального і духовного зростання особистості і етносу;

- на взаємоповазі всіх народів і етносів, в тому числі і в Украйні, за умови: поважай і цінуй, але ніколи, ні за яких умов, не давай нікому сісти тобі на шию, паразитувати на тобі.

17. В Україні необхідно установити і розбудувати інститут «лицарства». Лицарем України може бути лише та особистість, яка зробила непересічний внесок:

- в розбудові духовності етносу і суспільства – «Лицар Духу»;

- в інтелектуальне сходження – «Лицар Розуму»;

- в захист і розбудову етносу – «Лицар України».

Паралельно впроваджується інститут «Берегиня України» по відношенню до жінок за їх безкорисливе і самовіддане служіння Родині, Роду, етносу. До «Берегинь етносу» в першу чергу відносяться мами, що народили і виховали не менше п'яти дітей у відповідністі до етнічного морально-етичного кодексу.

Звання «Лицаря і Берегиня» надається виключно «етнічним парламентом».

18. Важливим елементом «лицарства» має бути інститут «косацтва» - захисників етносу. Кожне село, кожне місто повинно мати свої косацькі формування, що утримуються за рахунок місцевої громади і захищають її, а при необхідності - державу і етнос в цілому

19. В Україні впроваджується інститут «священників», особистостей, що вибираються українцями знизу за територіальною і професійною приналежністю (по місцю проживання і закладах діяльності), за ступеневим принципом: від 5-10 чоловік – делегат, від 5-10 делегатів – представник в етнічній Раді. Рада обирає «Священника» терміном на один рік. В обов'язки «Священника» входить нагляд за станом етносу, за виконанням МЕК, сприяння у розвитку особистості, стабільності і розвитку сім'ї, родини, Роду і етносу, у налагодженні позитивних для етнічного розвитку тенденцій і відповідного зовнішнього середовища. До першочергових і найважливіших задач священника належить діяльність у сфері освіти і виховання, у відповідності до цінностей і задач етносу, його інваріантів.

Діяльність священика оплачується «десятиною» заробітку тих, про кого він піклується і кому служить. Інститут «священників» формує етнічні Ради, Ради обирають «Духовну Раду України», що складається із двох палат: територіальної і професійної. В кожну палату входить по 24 представники: 12 чоловіків і 12 жінок.

20. Діяння, що зіграли визначну роль у становленні етносу, заносяться і «Білу книгу» етносу, всі що призвали до руйнівних наслідків – в «Чорну книгу».

21. Під пильною увагою етнічного парламенту мають знаходитись «діаспори», вихідці із України, які як представники українського етносу, мають бути авангардом, світочем не лише українства, а перш за все, людяності, гуманізму, добра і любові, пошуку і творчості, авангардом в космічному поступу не лише українського етносу, а й всього планетарного суспільства

22. З метою покращення і розвитку українського етносу в Україні створюється Духовний парламент (Етнічна рада) і впроваджується інститут «лицарства»: Лицаря духу, Лицаря розуму і лицаря етносу – Лицаря України, що відзначились у служінні і розбудові українського етносу і України як держави.