ТРИСЛАВ - Ключові поняття до розробки засад державної конституції

Головна статті
ТРИСЛАВ
Етнічні засади будови суспільства
Етнічні засади будови українського суспільства
Ключові поняття до розробки засад державної конституції
Конституційні засади будови і функціонування держави. Загальні положення і українські особливості
Загальна схема будови і функціонування держави
В цілому суспільство ділиться на чотири класи
Інтелектуально-духовний парламент
Самовідтворення етносу і держави
Всі сторінки

dersh_Skoropad

Сучасне планетарне суспільство побудоване за «державним» принципом.

1. Держава: тимчасове, штучне, політичне, економічне чи військове утворення, що допомагає одному або кільком етносам вижити в конкурентній боротьбі за збереження і розвиток необхідної території (простору) життєдіяльності і водночас знаряддям задоволення запитів владної частини суспільства.

2. Державі, як системному утворенню, притаманні дві основні функції:

а) внутрішня: організації внутрішньої життєдіяльності суспільства;

б) зовнішня: захисту від посягань конкурентних утворень на територію життєдіяльності та розбудова умов розвитку держави.

Як системне утворення кожна держава має свою архітектуру (структуру) будови і керування суспільством, що ототожнюється з поняттям «влади».

3. Влада – це частина суспільства, яка за допомогою різних чинників (політичних, силових, релігійних, економічних, карно-правових, етичних, моральних та інших, використовуючи найчастіше почуття страху) може впливати на життєдіяльність суспільства в цілому.

4. Знаряддям влади є політична система, що включає в себе офіційні і неофіційні (суспільні) державні інститути. Влада через державні інститути здійснює диктат правлячої верхівки (самоназваної еліти – на відміну від еліти етнічної) над суспільством. Влада організовує і фінансує державні інститути, а тому останні завжди захищають інтереси не народу, а влади (хто платить, той і замовляє музику).

5. В боротьбі за владу переможцем майже завжди є влада, а переможеним – народ. При цьому влада імітує представництво народу через «спектаклі» обрання народом президента і парламенту (на вибори висуваються лише представники правлячого клану). Вибори в більшості країн є технологіями обдурювання народу з метою збереження влади владними структурами.

6. Однією з найважливіших складових політичної системи є партії. Партія – це група людей, об'єднаних спільними інтересами або спільною метою. Жодна партія не є демократичним знаряддям, бо це групове кастове утворення для здійснення програми захоплення влади, або продовження терміну її існування. В задачі партії входить збереження існуючої системи розподілу суспільного продукту (багатства), або її зміна (перерозподіл) на власну користь. Партії виражають інтереси класів або «грошових» мішків-олігархів. Клас – це прошарок населення, що відрізняється від інших місцем і роллю в ієрархії суспільства за відношенням до засобів виробництва та за розподілом суспільного продукту. Будучи виразником прагнень частини суспільства, партії здійснюють диктатуру меншості над більшістю.

7. Вид диктатури залежить від форм власності над матеріальними базисом суспільства, до якого відносяться природні ресурси, засоби виробництва і продукт виробництва. Керувати суспільством та паразитувати на ньому можна, привласнюючи як весь матеріальний базис, так і окремі його складові.

8. Для збереження влади і системи розподілу та споживання правляча верхівка створює закони, які є законами політичної системи. Основним законом політичної влади є Конституція (Закон, що існує доти, доки існує політична система). Конституція – це механізм керування суспільством, що юридично закріплює місце людини в ієрархії суспільства, її права і обов'язки, а також відношення до матеріального базису (право власності) та розподіл національного продукту між складовими суспільства.

9. Спільні задачі об'єднують людей у товариства, громади, партії, клани, мафії, що найчастіше будуються за етнічними (національними) ознаками. Основою збереження і стійкості нації є національна самосвідомість, без якої нація приречена на загибель. Домінуюча нація в державі, втративши національну самосвідомість, перетворюється в нацменшину, в той час як добре організована нацменшина, захопивши владу, поневолює домінуючу і паразитує на ній. Користуючись своїм положенням в структурі влади та привласненим матеріальним базисом, фінансами і засобами масової інформації, нацменшина паразитує на корінній нації. При цьому використовуються стандартні технології поневолення корінного етносу:

- знищується інтелектуально-духовна еліта корінного етносу;

- всіма можливими засобами розділяється корінний етнос на «ворогуючі» частини;

- використовується незадоволення «низів» «верхами»;

- руйнується національна самосвідомість;

- не допускається відродження етнічної інтелектуально-духовної еліти;

- зомбіюється населення в бажаному аспекті через засоби масової інформації.

10. За зовнішніми функціями держава має виконувати функції захисту і агресії по відношенню до сусідніх народів і держав. При вирішенні спільної задачі можуть утворюватись союзи кількох держав, що найчастіше існують впродовж часу вирішення задачі, після чого розпадаються.

Аналогічно нестійкими є багатоетнічні держави, в яких присутні дві і більше домінуючі мови, кілька релігій, різні морально-етичні кодекси, різні керуючі джерела існування (імперії і квазіімперії, побудовані на економічній залежності).

11. Державна конституція є тактичним знаряддям рішення етнічних задач на даний час, що знаходять відображення в етнічній конституції як стратегії етносу.