ТРИСЛАВ - Конституційні засади будови і функціонування держави. Загальні положення і українські особливості

Головна статті
ТРИСЛАВ
Етнічні засади будови суспільства
Етнічні засади будови українського суспільства
Ключові поняття до розробки засад державної конституції
Конституційні засади будови і функціонування держави. Загальні положення і українські особливості
Загальна схема будови і функціонування держави
В цілому суспільство ділиться на чотири класи
Інтелектуально-духовний парламент
Самовідтворення етносу і держави
Всі сторінки

ArMichail

5. Конституційні засади будови і функціонування держави. Загальні положення і українські особливості

1. Конституція – це основний закон соціально-політичної системи, що юридично закріплює норми і механізми життєдіяльності суспільства, а саме:

- ієрархію (будову) суспільства і місце людини в ній;

- механізми керування суспільством;

- права і обов'язки людини в суспільстві;

- відношення до матеріального базису (права власності);

- розподіл національного продукту між складовими суспільства.

2. Політична система є знаряддям влади і включає в себе офіційні (державні) інститути: судочинства (прокуратура, суди), захисту (перш за все влади: військові, поліцію, службу безпеки), економічні (податкові, таможні, торгівлі, фінансові організації виробництва), поновлення життєздатності і життєдіяльності та розвитку (сім'ї, освіти, виховання).

3. Влада в державі належить представникам тієї частини суспільства, що захопила, привласнила і юридично закріпила за собою право власності над матеріальним базисом та засобами масової інформації. Владні функції в державі здійснюють партії або окремі особи, фінансово залежні від олігархічної верхівки суспільства і виражають інтереси останньої.

4. Партія - група людей, об'єднаних спільною метою (відповідно спільними інтересами, власними, а не народними) збереження існуючої політичної системи або ж захоплення влади у власних інтересах для перерозподілу суспільного продукту на свою користь.

5. Політичні закони – спрямовані на збереження існуючої політичної системи, а тому спрямовані не на розбудову суспільства, а на захист влади від власного народу.

6. Найбільш прогресивною є політична система, в якій влада, не забуваючи власні інтереси, хоча б в деякій мірі дбає про державну розбудову, про майбутнє корінного етносу. Якщо ж влада знаходиться в руках нацменшин, то остання буде турбуватись не про корінний етнос, а про свої власні інтереси, руйнуючи і всіма засобами пригнічуючи корінний етнос. Для розбудови етносу і держави в цілому необхідно, щоб владні, фінансові і інформаційні важелі знаходились в руках представників державоутворюючого етносу. Влада має бути національною.

7. Усі форми влади є прикриттям влади власності, незалежно від забарвлення (народного, соціалістичного, національного, громадянського, парламентського). Для ефективності влади важлива не назва, а дієвість в контурі життєдіяльності суспільства.

8. В результаті праці людини на шляху сонячної енергії утворюються нові структури і потоки, що дозволяють розбудовувати фундамент розвитку суспільства і залучають додаткову енергію на отримку додаткового продукту. На енерго-інформаційному потоці сонячної енергії утворюється контур життєдіяльності (КЖД) планети, на ньому КЖД біосфери, на КЖД- біосфери КЖД людства.

9. На КЖД людства в залежності від джерела енергії, що використовується, утворюється, розбудовується і ускладнюється контур праці (КП), первісною ланкою якого є сільськогосподарське виробництво, де і створюється основний продукт, необхідний для підтримки і поновлення існуючого контуру праці, та додатковий на його розширення і проїдання в суспільстві. Якщо спочатку він будується на біоенергії і має лише сільськогосподарську ланку, то нині складається послідовно з сільськогосподарської, виробництва засобів виробництва, виробництва інформаційних технологій, виробництва енергоінформаційного забезпечення виробництва через наукові дослідження. Оскільки максимальне привласнення додаткового продукту відбувається на останній ланці контуру праці, то кожний виробник і кожна країна прагне витіснити конкурента з цієї ланки на більш нижчі ланки, обмежуючи його прибуток на виживання лише в межах „турботи доброго господаря про свого коня, що принесе йому максимум добробуту".

10. Контур праці є основою життєдіяльності суспільства. Результатом функціонування КП є виробництво товару і утворення контуру його колообігу. Держава установлює виробленому продукту еквівалент в грошах, а ринок розподіляє ці гроші через ціноутворення між різними видами товару. (Зауваження:товаром виступає не тільки який-завгодно результат діяльності людини, що має попит: фізичний, інформаційний, духовний, а й привласнені природні ресурси, що також є об'єктом споживання.) Взаємозв'язок між різними видами товару і, відповідно, між різними ланками праці здійснюється через грошові еквіваленти за допомоги банків. При цьому ціна товару нижчих ланок занижується, верхніх – завищується (тих, де збирається «урожай» на прибуток).

11. Суспільства з більш сучасним контуром праці не зацікавлені в розвитку КП менш розвинутих країн. За допомогою останньої ланки власного КП вони оббирають інші народи, привласнюючи їх суспільний продукт шляхом включення КП цих народів в якості доповнень до відповідних нижчих ланок власних, безпосередньо чи за посередництва утворення спільних економічних структур (як виробничих, так і фінансових). Якщо з КП більш сильної структури з якихось причин відійде КП менш розвинутого суспільства, що забезпечувало функції однієї чи більше ланок в цьому КП, то економіка даного суспільства може тимчасово зруйнуватись і в майбутньому відтворитись лише до одного з нижчих рівнів. З точки зору власної безпеки повна заміна хоча б однієї ланки у власному КП ланкою іншого КП неприпустима. Обов'язковою є межа виживання власного КЖД в якій-завгодно ситуації.

12. Максимально можливий отриманий в результаті праці людини на землі продукт розподіляється за законом золотого перетину (у співвідношенні 0,618↔0,382) на основний і додатковий. Якщо суспільство «проїсть» більше за 0,382 отриманого продукту, або приріст складе менше, ніж 0,382 (на підтримку існуючого менше 0,618 не витратиш!), то має зменшуватись і частина «проїдання», інакше зменшиться базова складова і в наступному циклі кількість отриманого продукту зменшиться. Контур праці деградуватиме. І якщо «проїсти» можна за короткий час, то відновити КП і, відповідно, КЖД можна лише за річні інтервали КЖД біосфери (сезонність).

13. Додатковий продукт іде на розширення фундаменту контуру праці і на споживання. Наступними ланками, після сільськогосподарської, що розбудовуються в контурі праці, є промислове виробництво, виробництво засобів виробництва, розробка нових технологій виробництва, розробка технологій розробки технологій і засобів виробництва, пошук і дослідження нових джерел і можливостей в розбудові зовнішньої людини (нових законів, фізичних ефектів, джерел енергії). До споживчої частини відноситься продукція, що не йде на підтримку людини як елемента контуру праці, а саме на елементи не цільового призначення (зайве житло, автомобілі, що не використовуються в процесі поновлення контуру праці, не використана за призначенням продукція, утримання паразитичних структур і інститутів у суспільстві, кредитне проїдання ще не отриманого продукту і т.д.).

14. На контурі праці будуються контури колообігу товарів, фінансів, споживання. Для функціонування контуру праці розширюється територія життєдіяльності суспільства, що, в свою чергу, складається з територій життєдіяльності окремих членів суспільства. Як територія життєдіяльності (ТЖД) суспільства, так і окремої людини складається із фізичної, інтелектуальної і духовної території; при цьому ТЖД людини може включати в себе ТЖД інших людей. Аналогічно ТЖД одної країни може включати ТЖД, або її частину, інших державних утворень.

15. В межах державних кордонів, а для розвинутих країнах і за її межами, точиться безперервна боротьба за територію життєздатності і максимальний прибуток. В задачі банків входить фінансування відтворення КЖД країни і виділення грошей на товар проїдання. Однак в конкурентній боротьбі за КЖД державний банк «випускає» додаткові гроші на розширення власного КЖД, частину яких комерційні банки пускають не стільки на розширення КЖД країни, скільки на своє збагачення, на розширення попиту споживача і на проїдання того товару, якого ще немає, при цьому не забуваючи власний споживацький апетит. Щоб забезпечити недостачу грошей для відтворення КЖД держави і підтримки його функціонування, національний банк випускає наддодаткові гроші і «цінні папери», в результаті чого національна валюта обезцінюється (товару залишається стільки ж, а грошовий еквівалент збільшився, його купівельна спроможність зменшилась). Банки багатіють на інфляції грошей, оббираючи за рахунок випуску надлишкових грошей населення. Другим джерелом збагачення банків є кредитування населення на попит, а не на розширення КЖД, за рахунок проїдання товару майбутнього. В погоні за об'ємом відсотків за кредити банки утворюють фінансові піраміди, в яких гроші не забезпечені контуром праці, а проїдання перевищує допустиму межу. Настає фінансова криза і регрес контуру праці КП, а з ним і КЖД.

16 Задача держави в жорсткому регулюванні «проїдання» не лише на КЖД, а й в фінансовій сфері. Національний банк не має права випускати грошей більше, ніж на розвиток КЖД і тим більше гарантувати за його межами кредити (вкладання) іноземних банків в своїй КЖД (фінансувати проникнення чужих КЖД на свою територію).

17. В контурі праці додатковий продукт максимально привласнюється останньою, найбільш продуктивною ланкою виробництва шляхом оббирання попередніх, а тому як окремі члени суспільства, так і окремі держави прагнуть до залучення конкурентних об'єктів в якості нижчих ланок у власному ТЖД, не допускаючи їх до верхніх (дивитись таблицю структури суспільства).

18. Влада, що працює не лише на себе, а й на свій народ, має жорстко контролювати ступінь привласнення і проїдання суспільного продукту; дбати про виробника і про розвиток власного контуру праці, захищати власні КЖД і ТЖД від посягань інших держав, інтерконтинентальних корпорацій, міжнародних угрупувань і організацій.

19 Можливості КЖД і перспективи його розвитку визначаються інтелектуально-духовним прошарком. Для збереження перспективи позитивного розвитку суспільство має виховувати особистості, що здатні думати власною головою, творців майбутнього. Народ, який дбає про своє майбутнє, має виховувати і захищати всіма можливими засобами свій інтелектуально-духовний прошарок. Для перетворення народу в рабів іншого в першу чергу купується, переформатується, а якщо не вдається цього зробити, знищується цвіт нації. В подальшому розвитку КЖД планетарного суспільства все більшого поширення набуватиме інтелектуальне і духовне зомбіювання робітника на користь власника, владного прошарку, міжнародних монополій, країн із найбільш розвинутим КЖД. Держава, що дбає про майбутнє власного етносу, має ввести жорсткі обмеження на вплив інших суб'єктів ззовні, власників на виробників.

20. Головною задачею якої завгодно, дійсно національної політичної системи, є розбудова власної ТЖД і власного КП, які б, з одного боку, були кооперовані в спільне планетарне промислово-економічне середовище, з іншого – при кризах планетарної економіки, могли функціонувати незалежно від неї, бути найменш вразливими.

21 Першочергова задача влади – захист власного народу від зазіхань тих суспільних утворень, що залежать від організацій ззовні (не обов'язково держав; це можуть бути клани, ордени, діаспори інших етносів, церкви з центрами за межами країни); від перетворення свого народу в зомбований додаток тих, хто, знищуючи інтелектуально-духовний прошарок твого народу, привласнює його функції, зомбує і експлуатує його. Хто контролює власність, гроші, інформаційні канали, чия релігія панує в державі, той зомбує і експлуатує цей народ. Держава має, в першу чергу, контролювати свої КЖД і свою ТЖД саме через народну, спільну, природню власність, що не може переходити в приватну власність: природні ресурси, землю (як територію), фінансову систему, засоби масової інформації, релігійні установи. Держава може лише передавати в оренду (на час виконання задачі) до 38% перерахованих складових свого функціонування за умови, що орендаторами є етнічні українці, а в змішаних підприємствах їм належатиме ≥51%. Під етнічними українцями необхідно розуміти тих громадян, що не мають іншого підданства і родовід яких іде з України, і які піклуються не лише про свої власні інтереси, а перш за все про інтереси України. Кожен громадянин має жити під гаслом: «Все, що слугує розвитку України, її інтелектуально-духовному майбутньому – заохочується; Все, що шкодить Україні, родині, сім'ї – засуджується і карається».

22 При побудові наступної ланки в контурі праці держава проходе три стадії керування: диктатуру тої суспільної групи, що будує наступну ланку і володіє нею; республіку, коли нова ланка юридично і структурно закріпила нову ланку в будові суспільства, і демократію – при пошуках і розбудові наступної, нової ланки в контурі праці.

23. Виходячи із законів будови і діяльності суспільства, викладених вище, в конституції мають бути відображені закони державотворення, закони економічних відносин, закони утворення і функціонування суспільних (державних) структур і інститутів та права і обов'язки людини.