1. Живий, розумний Всесвіт

1. Для розуміння природи будови Всесвіту згадаймо сутність загального закону збереження:

Щось не може виникнути з нічого і перетворитись у ніщо.

Тож спитаймо: чи може живе виникнути, народитись із неживого? Не може. Чи може розумне народитись із нерозумного? Ні, не може. А тому:

Всесвіт, як цілісна система, живий і розумний.

Не може виникнути щось із нічого, з того чого не було і не існувало. Розумне може виникнути лише з розумного, а живе – з живого. Згадаймо слова Ісуса Христа:

Від духу – дух, від плоті – плоть! Або: хто не народжений з Гори, той не може ввійти в Царство небесне!

Всесвіт живий і розумний від найменшої складової і до меж самого Всесвіту. Коли людство шукає позаземні цивілізації, то воно шукає не розум і життя, а собі подібних істот. Показовою в цьому відношенні є притча про двох карасів.

Притча про двох карасів. В одній водоймі зустрілися якось два карасі.

Один питає другого: а ти чув до чого додумалися наші вчені карасі?. Вони стверджують, що за межами нашої планети – водойми можуть існувати інші водойми і що в них може розвинутись життя? А якщо там життя, то там можуть бути і карасі іншого розуму і іншої цивілізації! От якби зробити ракету (звичайно заповнену водою), то ми б змогли полетіти у Всесвіт, знайти братів по розуму, обмінятись знаннями і технологіями! Ми б знали, що ми не одинокі у Всесвіті!..

А в цей час на березі, на гілочці над водою, співає соловейко, ось тільки ця пісня не зрозуміла для карасів, для них це просто природний шум…

Тоді ж, на іншому боці водойми, ще один карась, священик, звертається до своїх прихожан, показує на образи і каже: І створив бог карася по образу і подобі своїй!

2. Одним із надзвичайно важливих принципів у будові Всесвіту є принцип надлишковості, згідно з яким

Для вирішення якої завгодно задачі необхідно мати надлишок у всьому, що необхідне для вирішення даної задачі.

Цей принцип відомий ще із школи під визначенням коефіцієнту корисної дії, що завжди менший за одиницю, бо в усякому процесі завжди присутні втрати енергії, інформації, інструменту, ресурсів, виконавців, того, що необхідне для досягнення мети.

В досвіді людства цей принцип відомий під назвою «теорема Ешбі» та «теорема Гьоделя».

Теорема Ешбі: для керування літальним апаратом необхідно мати систему керування, що структурно і функціонально буде складнішою аніж сам літальний апарат.

Теорема Гьоделя: Засобами системи неможливо довести непротирічність даної системи.

Для доведення непротирічності системи необхідно використати зовнішню інформацію. Наприклад: для доведення непротирічності математики можна використати фізику. Але як тільки об’єднаємо ці два розділи знань в один, як знову для обґрунтування непротирічності вже цієї системи необхідна нова інформація ззовні.

3. Із принципу надлишковості витікає принцип ієрархічності в будові Всесвіту:

Розумну систему (об’єкт, істоту) може створити лише ще складніша, ще розумніша.

Людина не може створити не лише складнішу і розумнішу систему за себе, але навіть тотожню собі!

Для «створення» людини необхідно мати складнішу і розумнішу систему, ніж вона, а для останньої - ще складнішу і т.д.

Для створення Всесвіту необхідно мати «Систему» складнішу і розумнішу за Всесвіт.

Наслідком ієрархічності в будові Всесвіту є те, що

Людина (і людство) займають лише свою розумну нішу в живому, розумному Всесвіті.

4. Коли мова йде про Всесвіт як про живу і розумну систему (об’єкт, істоту), маємо говорити про обмеженість його існування у просторі і часі.

Обмеженість і замкнутість Всесвіту витікає із «принципу консервативності:»

Для виконання системою (об’єктом) покладених на неї функцій (задачі) необхідно щоб в цій системі на час виконання задачі зберігались незмінними ті параметри (властивості, структури, процеси), що необхідні для вирішення задачі.

Щоб ніж різав – треба мати гостре лезо; щоб птах літав – він повинен мати дієві крила.

Властивості, структури, постійні значення фізичних параметрів, закони збереження, співвідношення та тому подібне, все що зберігається незмінним до кінця вирішення задачі називається «інваріантами «.

Система, в якій хоч один параметр залишається незмінним за яких завгодно умов до завершення задачі, називається консервативною.

Щоб ми користувались знайомими правилами математики, законами фізики та інших природних наук, необхідно щоб усі процеси протікали в декартовому просторі, інваріантами якого є:

- прямі осі координат залишаються прямими,

- одиниці відліку по осях незмінні (метр скрізь має бути метром),

- кути між осями завжди 90°, або сума кутів у трикутнику дорівнює 180°.

Зміна хоча б одного із інваріантів приводить до зміни геометрії простору і законів, що діють в ньому. Але це був би вже інший Всесвіт і інше життя в ньому.

Простим прикладом консервативної системи може бути консервна банка з огірками, для якої інваріантами є закони збереження кількості огірків, загального об’єму компонентів у банці, загальної концентрації солі і т.д. Але з моменту відкриття банки ці закони вже не виконуються – система перестала бути консервативною.

5. Отже, виходячи з наявності чисельних інваріантів у нашому Всесвіті (законів збереження, властивостей, структур, констант), маємо говорити про Всесвіт як консервативну і, відповідно, обмежену систему в просторі і часі.

Обмеженість не означає абсолютну замкнутість. Система може бути обмеженою по одних параметрах і необмеженою по інших.

Для параметрів, значення яких не змінюється в консервативній системі, можна сформулювати закони збереження, наприклад: закон збереження енергії, закон збереження кількості руху або імпульсу, закон збереження маси або кількості заряду та їм. подібні. При цьому маємо пам’ятати, що закони збереження діють лише протягом часу виконання задачі консервативною системою.

Обмеженість Всесвіту та притаманні йому інваріанти говорять про призначення Всесвіту ( і, відповідно, про мету його створення чи народження).

6. Коли мова йде про обмеженість існування Всесвіту в просторі і часі, не слід забувати, що простір і час, як і заряди (масовий, електричний, ядерний та т.п.), є лише проявами одного і того ж, що називаємо «матерією».

Із того. що ми називаємо матерією, людині відомі лише деякі її прояви, характерні для нашого Всесвіту, як консервативної системи. В залежності від призначення Всесвіту змінюється його будова, кількість координат простору і часу, особливості конструкції зарядів і їх взаємодії (іншими словами математики і фізика таких всесвітів буде відмінною від знайомих нам, від тих, якими ми користуємось)!

Консервативність системи по одних параметрах не впливає на інші. Так температура всередині банки з огірками така ж як і назовні – не зберігається, але це не впливає на виконання задачі.

Коли мова заходе про можливості людини в світлі теореми Ешбі-Гьоделя, то мається на увазі, що людина не може створити (штучно) іншу людину не як копію, а в цілісності зв’язків з оточуючим Всесвітом.

Геном людини розшифрувати можна, але для того, щоб вона жила і діяла, необхідно розшифрувати не лише структури всього живого, що в симбіозі з організмом людини складає саму людину, а й відтворити їх зв’язки з оточуючою Природою. І не лише на рівні тіла біологічного.

Як тут не згадати слова Індри, бога Небес, карми і часу, бога що знає минуле і бачить майбутнє:

Мені знайомий страшний розпад Всесвіту. Я бачив, як все знищується всякий раз знову і знову в кінці всякого циклу. В цей жахливий час кожен атом розпадається на первісні частини (складові, а не частки) вічності, з яких колись виникло все. На жаль, ніхто не порахує Всесвіти, які пішли безслідно, і виникнення нових, які знову і знову народжувались із безформенної безодні цих вод. Хто порахує минаючі епохи світів, що без кінця змінюють одна одну?

7. Надзвичайно важливим у функціонуванні й будові Всесвіту є принцип енерго-динамічної пари:

Якщо через два різних (хоча б по одному параметру) середовища пропустити потік якогось фізичного параметра, то в цих середовищах виникне кільце-потік іншого фізичного параметра.

На потоці отриманого фізичного параметра можна організувати (або вона виникає при необхідних умовах) наступну енерго-динамічну пару, на ній – наступну, і т.д.

З принципом енерго-динамічної пари пов’язаний ефект ентропії – втрати енергії на перебудову середовища та перерозподіл її на інші, пов’язані з даним потоком, енерго-динамічні пари.

Прикладами принципу енерго-динамічної пари в природі може служити кругообіг води при проходженні через атмосферу і воду потоку сонячного проміння. Вода, випаровуючись в океанах, переноситься атмосферою, випадає дощем і річками стікає назад в океан. Це кільце – потік маси води.

Якщо на потоці води поставити греблю, а в ній електрогенератор – отримаємо кільце електричного струму. На ньому можна поставити «греблю-електродвигун», що крутитиме стрічку транспортера і т.д.

8. Іншими словами в природі, як в єдиній цілісній, взаємопов’язаній системі енергія має перерозподілятись між всіма складовими до вирівнювання ії значення по всьому об’єму. Теж має відбутись і з іншими параметрами. Жоден параметр не може зберегти себе як інваріант ( незмінний параметр) і, відповідно, жодна система не зможе виконати свого призначення.

В той же час досвід існування і еволюції Всесвіту формулює незмінність, постійність значення відомих фізичних констант, як і законів збереження, що можливо лише при рівності балансу кількості енергії, що витрачається, кількості енергії, що надходить.

Для того, щоб у Всесвіті не змінювались параметри необхідні для його розвитку, щоб зберігались необхідні для цього інваріанти, через Всесвіт має протікати потік енергії незмінного значення (точніше значення, що забезпечує еволюцію і виконання задачі).

І це називається енергетичним приводом Всесвіту. Приводом із-за меж нашого з вами Всесвіту.

9. Третьою складовою, без якої неможливо народження і еволюція Всесвіту, є інформація (закони будови Всесвітів).

Всесвіт народжується завдяки інформації і розвивається завдяки «споживанню» інформації.

У Відичному світогляді наших прабатьків ця інформація носила назву Світу Праві.

Закони Світу Праві Будда називав «дхарми» і говорив, що навіть Боги підкоряються «дхармам».

Під інформацією ми розуміємо різницю значень хоча б одного параметра в сусідніх двох точках простору або в миттєвостях часу, а тому весь Всесвіт являє собою «диск»(книгу), в якому кожна складова є водночас і інформацією.

Частина інформації після використання більше не потрібна, її необхідно «стерти» і «записати» на її місце нову на подальший розвиток Всесвіту. Для запису нової інформації використовується ефект ентропії, пов’язаний з енерго-динамічними парами і з перебудовою структур. Перебудова структур – це запис нової інформації, а тому формули розрахунку цих параметрів тотожні. Скільки інформації стирається, стільки ж записується нової.

10. Процес запису нової інформації побудований на тому ж принципі енерго-динамічної пари, а тому енергетичний привід можна називати енерго-інформаційним приводом Всесвіту (ЕІП).

На відміну від незмінної, базової, необхідної для побудови системи інформації, інформація, що спрямована на функціонування і розвиток, є змінною.

Всі закони і принципи будови Всесвіту є його базовою інформацією і вони існують, як інваріанти, до тих пір, поки існує Всесвіт. Потік інформації через Всесвіт несе лише інформацію на виконання задач задуму Творця.

Базова інформація по суті є «проектом» майбутньої системи. Якщо з проекту викинути хоча б «сторінку» – об’єкт не побудується. А тому пакет інформації, з якого не можна викинути жодного біта інформації, називається монадою, неподільною одиницею.

Кожна система, кожен індивідуальний об’єкт будується, виростає за інформацією закладеною в проекті. Монадою біоістоти є ДНК, монадою комп’ютера – проект його побудови.

Всупереч розповсюдженій думці про те, що ДНК відповідає за будову і функціонування істоти в цілому, необхідно говорити, що ДНК батьків несе інформацію лише на структури, на будову системи і на ії можливості, але не на «долю» самої системи. Комп’ютер може виконувати широкий спектр задач, але конкретний їх перелік буде залежати від програмного забезпечення і від тих питань, що вирішуються «творцем» .

На відміну від базової, незмінної інформації (ядра), її змінна частина, складає периферію і відповідає за розбудову системи в межах необхідних для вирішення задачі.

11. Важливим моментом у будові монади є те, що вона може бути простою, без включення в свій склад монад більш низького рівня, і складною, з їх включенням. Так монада - проект машини включає монади складових систем: двигуна, системи керування, систем життєзабезпечення і так далі. При цьому монади комплектуючих систем можуть входити як в «ядро», так і в «периферію» в якості елементів розбудови системи під задачу, що вирішується.

З ядром і периферією системи пов’язані статичні і динамічні «кільця «- конструкції.

Статичні, незмінні, будуються на загальному, постійному потоці енергії, в той час як динамічні мають короткочасові функції вирішення загальної задачі системою.

Будова і комплектація монад тісно пов’язана з тим же принципом енерго-динамічної пари, коли одні кільця-потоки будуються із блоків кілець-потоків нижчого рівня.

У Відичному світогляді три складових творення Всесвітів носять назви світу Наві (духу-енергії), або Ірію, світу Праві (законів і форм) і світу Макоші (матерії, дому матері). Об’єднані законом Троіці в єдине ціле вони утворюють світ Яві.

Триєдина сутність Всевишнього, природи Всесвіту і людини відображається космічним символом – „триглавом-трисилом».

Велике колесо крутить малі і, навпаки, малі кільця можуть крутити велике. В першому випадку ефект носить назву розбудови зверху, а в другому – знизу.

Використання готових монад-складових для побудови монади більш високого рівня називається принципом блоковості в будові Всесвіту.

12. Кожен складовий блок має залишатись незмінним до вирішення системою поставленої задачі. Інакше кажучи: час існування системи має відповідати часу виконання задачі, що стоїть перед нею.

Після виконання системою своєї задачі вона має «розпастись» до складових придатних для побудови подібних систем наступних поколінь. На принципі блоковості спочатку створюється Всесвіт, а потім функціонує як єдине ціле. У Відичному світогляді етапи творення Всесвіту відомі як «сім днів творіння». В перший день Творець створює речовину. На другий день – чотири стихії: вогонь (плазму), повітря, рідину (воду) і землю (кристали). На третій – приводить Всесвіт у рух, наділяючи його властивостями і почуттями. На четвертий день Він створює структури і форми, мінерали і об’єкти. На п’ятий день іде посів життя в матерію. На шостий день Всевишній народжує своє продовження – богів нижчих рівнів, відповідальних за будову і життя Всесвіту. На сьомий день Він створює людину по образу і подобі своїй.

Із принципу відповідності часу «життя» часу необхідному для виконання задачі витікає важливий наслідок: життя монади складового блоку довше в тій системі, тривалість виконання задачі якої довша.

Одноклітинні організми живуть недовго, але в складі багатоклітинних можуть існувати роками. При цьому, що важливо, вони отримують додаткові конструкції-модифікації, які стабілізують структури, але не можуть бути стійкими в умовах одноклітинного існування.

Розглянутий принцип відіграє вирішальну роль при визначенні часу існування організму і його систем.

13. У Відичному світогляді три складових творення Всесвітів носять назви світу Наві (духу-енергії), або Ірію, світу Праві (законів і форм) і світу Макоші (матерії, дому матері). Об’єднані законом Троїці в єдине ціле вони утворюють світ Яві».

Триєдина сутність Всевишнього, природи Всесвіту і людини відображається космічним символом «Триглавом-Трисилом»

Матерія, енергія і інформація є трьома складовими Всесвіту Явленого.

Троє в одному і одно, що вміщує в собі три – це принцип Троїці в будові Всесвіту.

Трьом світам відповідають три гуни, що зшивають складові Світу Явленого в єдине ціле: інертність, рух(енергія, активність) і гармонія (закони). Згідно з «принципом надлишковості» під Всевишнім ми розуміємо той величний образ, який за своєю складністю і можливостями перевищує об’єкт, що «створюється» чи «народжується» Всесвіт.

Коли мова йде про «народження» Всесвіту, то маємо згадати слова Творця: Я в вас, а ви в мені. Весь живий і розумний Всесвіт є лише частиною Того, кого ми називаємо Всевишній, так само як наше тіло є лише частиною нас самих, одягом нашої душі.

Зрозуміти і уяснити образ Творця людина не може, як не може зробити цього жоден бог, бо

обмеженою елементно системою можна зібрати, обробити і усвідомити лише кінцеву інформацію, а саме в межах, що не перевищують можливості нашого мозку.

Коли ж мова йде про створення Всесвіту, то тут більше підходе образ господаря, що сіє зерно в ґрунт. Господар турбується про рослину, що зростає, наглядає і доглядає її, але рослина-»світ» зростає за межами господаря.

Клітинка нашого тіла є ми і не ми. Вона болить і ми відчуваємо це, але як їй пояснити навіщо ми беремо в руку колючу троянду щоб подарувати її коханій людині?

Теж відноситься до якої завгодно частини Цілого, і до богів нижчого рівня, які є суть продовження втілення Творця.

14. Ми не знаємо і не можемо в принципі усвідомити мету творення чи народження Всесвіту, але виходячи навіть з того, що доступно нашому розуму, ми можемо стверджувати що:

весь Всесвіт, від атомів до зірок (і не лише), живий і розумний;

він має ієрархічну будову по розуму і складності;

як єдине ціле він побудований і живе за єдиними принципами і законами, а тому велике в малому, а мале в великому;

Пам’ятаєте вислів: в краплині води уже весь Всесвіт. Або коли Всевишній говорить: «Якщо ви звертаєтесь до іншої людини, то ви звертаєтесь до Мене!»

Всесвіт є лише матеріальним втіленням Того, кого ми називаємо Творцем, Його розбудовою в світі непроявленої, вічно існуючої матерії;

людина є лише «клітинкою» живого, розумного Всесвіту і має відноситись до всього, що її оточує, так, як відноситься до самої себе.