КОРОТКИЙ ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ АРАТТИ-ОРАНТІЇ-РУСІ-УКРАЇНИ


Фальсифікація історії нашого народу відбувалась багаторазово. І перша відома з них – це "Повість врємєнних лєт" Нестора-літописця, який чудово знав історію навколишніх народів і чомусь зовсім "забув" історію Русі до Рюриковичів. Була собі благословенна земля, де серед лісів і боліт жили первісні "тубільці" – слов'яни, які вийшли на берег Дніпра та й побудували золотоверхий Київ, бо з'явились на історичній арені Рюриковичі. Всі розуміють, що на пустому місці сам по собі храм не зроста, але тим, хто несе корону і скіпетр держави, цікава лише своя слава і своя воля, яку б не затьмарювали славні імена і події минулого, особливо, якщо останні були сумними і трагічними. Може б і ми знали краще нашу історію, якби не Рюриковичі.

І все ж історія зберегла доволі фактичного матеріалу, на якому можливо, хоча б в деякій мірі, хоча б фрагментарно відновити наше минуле. Історія кожного народу – це водночас і історія розвитку суспільства в цілому. І, щоб відновити візерунок тканини буття народу, іноді достатньо лише поглянути навколо втраченої частини цієї тканини.

Відомо, що мовою наших пращурів був санскрит – сенсарі, мова богів, на якій говорили індо-європейські народи. Саме на санскриті написані знамениті письмові пам'ятки давніх часів – Рігведи, священні гімни аріїв, які "невідомо звідки" з'явились близько 4000 років тому в Індії. Для сучасних індійців санскрит те ж саме, що для нас латинь. В той же час відомо, що з усіх народів, що говорять на індо-европейських мовах, основою яких був санскрит, саме в Україні, в українській мові збереглось санскритських слів значно більше ніж в інших. Та якщо простежити розповсюдженість коренів санскритських слів у сучасному світі, то крім української мови їх можна знайти в литовській, в інших слов'янських мовах, в романо-германських, в ірано-кавказьких, в тюркських, в угро-фінських – в усіх мовах народів білої раси. Можливо завдяки цьому німці стверджують, що саме вони нащадки аріїв, росіяни – що арії жили поблизу південного Уралу, історики тюркських народів відносять місце походження аріїв до Середньої Азії, а самі індуси визнають лише одну версію – арії саме їх пращури, і нізвідкіля вони не прийшли, а завжди жили на території Індії.

Єдине джерело, якому можна довіряти в цьому питанні – це самі Рігведи. В Рігведах іде мова про материк (острів?) Шветадвіпа – білий острів, що розташований в Молочному морі. Цей материк міститься за хребтом Меру, там де Нарада (1) бог допотопних аріїв, викликав головного бога у вигляді північного сяйва, там, де "свою колісницю Сонячний бог зупинив посеред неба", тобто за полярним колом. Відповідно російські вчені на прикладі незвичайних природних умов Соловецьких островів стверджують, що такий острів міг знаходитись лише в межах Білого моря; західноєвропейські – схильні розглядати в якості батьківщини аріїв Гренландію, Ісландію, Шведський півострів, острови Шпіцбергена. В дійсності можна стверджувати лише те, що прабатьківщина аріїв містилася за полярним колом, і що земля, на якій вони жили, була придатна для життя.

Близько 60000 років тому на Землі відбулись величезні планетарні зміни. Почалось велике заледеніння і батьківщина прааріїв стала непридатною для існування (2).

В пошуках нової батьківщини арії йшли на південь. А за ними рухався льодовик, який сягнув широти Київ – Волгоград. Саме на цих широтах і зупинились арії (3).

Можливо, що це була одна етнічна група, і жила вона територіально в одному місці; можливо, що арії займали великі території від Атлантичного океану до Паміру. І все ж можна спробувати окреслити ту територію, яку займали ті арії, що створили епос Рігвед. Саме в Рігведах зустрічаються слова, найбільш поширені в мові кельтів – пращурів германців, і слова, що поширені в мовах тюркських та кавказько-іранських народів. Але найбільше, близько тисячі таких слів, можна знайти в українській (і давньоруській) мові. В Рігведах зустрічаються назви рослин і тварин, характерних для середніх широт. І, нарешті, однією з відомих богинь аріїв була Дана (4) – богиня води, течії, життя, еволюції. Всі найбільші річки, що течуть по території України, мають в своїх назвах корінь "дана": Дунай в давнину називали Данай, Дністер – Дана-істер, Дніпро – Дана-прісно, Дон – Дан, а Дінець – Данець.

Про те, що саме територія України була на значному відрізку часу батьківщиною аріїв, свідчать і відкриття зроблені на протязі майже тридцяти років відомим археологом Даниленком, а згодом і відомим археологом Шиловим, які досліджували "Кам'яну могилу" на річці Молочній поблизу Мелітополя. "Кам'яна могила" – це кам'яні брили від кількох метрів до розмірів багатоповерхових будинків, розташовані на території в декілька гектарів. Багато з них покрито малюнками, найдавнішим з яких близько 25000 років, та клинописом. На сьогодні розшифровано близько трьохсот текстів, написаних протошумерським письмом.

Саме тут Даниленко знайшов найдавніший із відомих текстів, вік якого близько 11000 років і в якому мова йде про країну Аратту (5), розташовану навколо Чорного моря. Та ж протошумерська писемність використовувалась і пізніше, коли на кам'яних брилах записувалась хронологія подій, поданих пізніше в Рігведах, а самі шумери говорили, що писемність їм дав народ з півночі (6).

Про те, що Аратта була розвинутою арійською державою, говорить Платон в "Тімеї", де мова йде про запеклі сутички між атлантами та гіперборейцями, що прийшли з півночі, і яких атланти відтіснили на схід від Чорного моря.

Близько 12000 років тому на Землі знову стались великі зміни. Як розповідає Платон в тому ж "Тімеї", загинув останній острів атлантів. Змінився вигляд багатьох областей планети. Можливо, що в цей час в Льодовитому океані пішов під воду хребет, який тягнувся від Північної землі до Гренландії, відкриваючи шлях теплим водам в Льодовитий океан. Гольфстрім змінив напрямок течії і почав обігрівати Європу. Почалось велике танення Європейського льодовика (Скандінавського), який, відступаючи на північ, відкривав нові простори для заселення. Слідом за льодовиком йшли три потоки арійців: романс-германські племена на заході, угро-фінські – на сході і слов'янські – в центрі. В той час всі вони були одним народом, що говорив на санскриті (7).

В циклі відомих давньоскандінавських міфів, а саме в збірках "Коло земне", "Старша Едда" та "Молодша Едда" йде мова про прабатьківщину скандінавських народів. В "Колі земному" говориться про те, що "...від Йорсалаланда (Єрусалима) на північ тягнеться довга затока, яку звуть Чорним морем. Вона розділяє Азію та Енею (Європу). На північ від Чорного моря лежить Велика, або Холодна Швеція. З півночі, з гір тече річка Танаквісль (Ванаквісль) і впадає в Чорне море. І живуть там вани. На схід від Танаквісля знаходиться країна асів і столиця її Асгард (столиця асів – богів, владик). В давні часи правителем асів був Одін – людина-бог. Одін знав, що його нащадки будуть населяти північний край світу, а тому він залишає в Асгарді двох братів: Ве і Віллі, і йде зі своїм родом на північ (8).

Як стверджує В.Щербаков, це відбулось в першому тисячолітті до нашої ери (д. н. е.). Але в цей час Європа була уже заселена і, ймовірно, ці події відбувались близько 6-7 тисяч років тому, бо саме тоді ще ніс Дніпро води з величезного Балтійського моря, стоку води з якого в океан заважав Скандинавський льодовик (9).

Про це ж свідчать події, що мали місце за 5527р.д.н.е., коли на берегах Дніпра (а, можливо, іншої європейської річки) народився великий пророк людства – Рама, Через 19 років, в 5508р. д.н.е. відбулось перше відкриття Бога Рамою. Це сталося на тому місці, де знаходиться нині столиця нашої держави – Київ і, як стверджує Ю. Канигін, саме там, де зараз знаходиться Хрещатик. В той час Дніпро був настільки широким, що лівий берег губився за обрієм. З того часу на санскриті це місце називається "Кі-юв", або "святе місце", пізніше "святе місто".

З 5508р. д.н.е. на цьому місці виникло поселення міського типу (10). Воно носило різні назви, але завжди, паралельно йшла назва Київ – "святе місто", яка згодом стала офіційною назвою столиці Київської Русі, а зараз і України" (11).

Згідно з Рігведами, впродовж п'яти років Рама навчав місцеве населення новій технології землеробства, дав людям упряж на волів і коней (12). Зважаючи на те, що саме на берегах Дніпра знаходяться найкращі для землеробства грунти – мабуть зовсім не випадково, що саме тут і зародилось орне землеробство.


Зноски:

(1) Нарада – напівбог, наполовину людина, згідно з міфологією, навчав людей першим знанням з астрономії, математики, землеробства. Існує версія, що Нарада був одним з останніх вчених-жерців Атлантиди.

Слово "нарада" з дещо зміненим змістом залишилось в українській мові в значенні "рада, порадитись".

(2) Причиною заледеніння міг стати вибух вулкану, завдяки якому в атмосферу були викинуті значні маси попелу і газів, що на деякий час відчутно зменшило потік сонячної енергії на Землю. Але наслідки такого вибуху можуть бути відчутні лише на протязі від кількох років до кількох десятиріч. Більш вірогідною гіпотезою є зменшення потоку сонячної радіації за наявності хмари пилу, що утворилася під час розпаду якогось небесного тіла (що оберталось навколо Землі на значній відстані) і поступово, за рахунок опору земної атмосфери, випала на Землю. Але в цьому випадку навколо Землі, на значній відстані, мала б місце підвищена щільність метеорних часток, чого не фіксують космічні апарати. Найвірогідніше в цей час мала місце тектонічна перебудова поверхні Землі зі зміною місця знаходження географічних та магнітних полюсів, із зміною напрямків водяних та повітряних потоків, що й привело до значних кліматичних змін.

Сучасним "комфортним" умовам Європа завдячує теплій течії Гольфстрім. Якби Гольфстрім змінив напрямок і став обігрівати Гренландію – вона знов би стала "зеленою країною", але б тоді, згідно із законами гідродинаміки, мимо Європи потекла б холодна течія з Льодовитого океану і в Європі почалося б заледеніння. Ще гірші наслідки мали б місце, якщо б якась перешкода зовсім перетнула шлях теплій течії на північ. Тоді б клімат став ще більш континентальним: на півночі стало б ще холодніше, а чим далі на південь – тепліше.

(3) В перекладі з санскриту арій – це людина холоду, нетутешніх знань, творчої праці, землероб, посланець бога, цар, дитина Сонця. Це не назва народу, це назва людини. яка знає і вміє більше за інших; це поняття, яке в найбільш змістовному варіанті відповідає слову "вчитель". В українській мові – це орій, землероб. Цікаво, що найбільш популярним в Україні є сузір'я Оріон, з тим же коренем в назві, що і орій, а тому не можна нехтувати версією, згідно з якою першими вчителями наших пращурів були "оріонці", а послідовники їх місії стали "оріями – аріями".

(4) Слово Дана і зараз розповсюджено в піснях і епосі українців, що мешкають в Карпатах та Прикарпатті.

(5) Тої ж давнини сягають і клинописні дощечки, знайдені біля румунського містечка Тертерія. Це найдавніші письмові пам'ятки із відомих археологам.

(6) Тої ж давнини сягають і клинописні дощечки, знайдені біля румунського містечка Тертерія. Це найдавніші письмові пам'ятки із відомих археологам.

(7) Цікаво, що кількість звуків в санскриті була більша, ніж в сучасних індоєвропейських мовах. З точки зору математиків – це була надзвичайно гармонічна і логічна мова; мова, в якій один звук відповідав одній букві, але були букви, які мали зміст кількох звуків і навіть слів. Чим не праобраз сучасних звукових і ієрогліфічних мов?!

(8) Цікаво, що корінь "рус" задовго до Русі простежується від Русі, через П-рус-ію, яку населяли лужські серби, а пізніше і литовські племена (слов'янські за походженням), Швецію, яку західні фіни називали Rousi, до Rusenborg-a – в Норвегії.

(9) Цю версію підтверджують дані гідробіології, згідно з якими водна фауна та флора Балтійського моря простежується майже до Чорного, а не навпаки.

(10) На місці Києва існувало поселення ще за часів неоліту, про що свідчать знахідки археологічних розкопок.

(11) З дещо трансформованою назвою, але з тим же змістом існує ще одне місто – духовна столиця Японії – Кі-ото. Мабуть невипадково національним деревом на Україні і в Японії є вишня, а державним атрибутом Японії – три кола (синє, жовте, червоне) в одному – змістовний аналог тризуба (трисила, триглава) в Україні.

/За книгою В.Шевцова "Русь погляд з минулого в майбутнє"/