Із давніх давен лине по світах слава про неперевершену мужність захисників та оберегів Роду нашого, про їх майстерність, непохитність і жертовність в борні за майбутнє своєї Батьківщини, про тих, хто стояв і має стояти на Варті Шляху Даного, призначеного нам Всевишнім. Тим, хто надалі має нести святий обов'язок лицарства і характерництва перед українським Родоводом, присвячується цей розділ. Зрозуміло, що осягнути весь історичний простір героїчного минулого неможливо, та все ж ми сподіваємося, що з вашою допомогою зможемо, хоча б в загальних рисах, донести до всіх українців вість про незламну волю і всеперемагаючий дух наших величних батьків, щоб вони були вічними світочами у надзвичайно важливій справі виховання майбутнього нашої Ра-їни, Країни божої!
Запорізький марш. У виконанні Національного оркестру народних інструментів України.
Протягом століть життя українського народу під чужим пануванням, будь-які прояви національної культури, а тим паче бойової, жорстоко переслідувалися. Тому до наших днів практично не збереглися цілісні методики самовдосконалення, якими користувалися скіфські воїни, руські дружинники та запорізькі козаки. Але і до цього часу в багатьох українських родинах, ще не перервався ланцюжок таємної передачі знань про бойове мистецтво від батька чи діда до сина чи онука
багато років хвилює дослідників. Розпочавши розшуки, ми потрапили в серію таємничих пригод. І вони ще тривають... Все почалося 1920 року. Тоді останній Прем'єр-Міністр Кубанської Народної республіки і останній легітимний отаман Кубанського козацтва Василь Іванис назавжди покинув землю Кубані. У чемодані вивіз магічний символ влади ВСІХ козаків — унікальну Булаву Івана Сірка.
Анатолій Кондратьев Сергій ГорелищевМи у соцмережах:
